чалапати

ЧАЛА́ПАТИ, ЧАЛА́ПКАТИ, аю, аєш, ЧАЛАПКОТІ́ТИ, чу́, ти́ш, недок., розм.

1. Брести болотом, через твань, талий сніг, по воді і т. ін. (як неодноспрямована і повторювана дія).

Високоногий бузько чалапав спокійно по багнистих плесах сіножаті (Н. Кобринська);

Зодягається Йонька у сірячину, бере в сінях сокиру, чалапає по багнюці (Григорій Тютюнник);

Тільки вночі була відлига, сніг танув немов напровесні. Ще й зранку доводилося не йти, а чалапати по сніговій каші (Ю. Збанацький);

Шляхом бігла жінка в свиті. Відро пленталося в довгих полах, хустка розв'язалася і звисала на плечах. Людина над силу чалапкала по мокрому снігу (із журн.);

Іван Антонович схилився біля воза на ящики мін, задумався. Хома тим часом, чалапкаючи в калюжах, добрався до крайнього воза (О. Гончар).

2. Видавати шум, глухі звуки з хлюпанням, ступаючи по болоті, багнистих місцях, воді, талому снігу і т. ін.

Шур-шур... шур-шур...- мірно чалапали ноги. Щось наче велике жувало попід водою, жувало й ковтало звуки (М. Коцюбинський);

Ось тут за брамою почулися йому численні кроки вояків, що, бачилось, голосно чалапкали в теплій іще крові, розлитій річками по бруку (І. Франко);

Видра чалапкає по воді так грубо, голосно (І. Франко);

// Плюскати, хлюпати, рухаючись у воді.

Чалапають плиці [лопаті] коліс, важко дихає машина, гомонить на палубі юрба хлоп'яків (О. Ільченко).

3. Повільно ступати, човгаючи ногами по землі.

Він чалапав по хаті, позіхав, нудився або сідав на канапку (І. Нечуй-Левицький);

“Щось з Олею”, – вирішив він, чалапкаючи по сходах слідом за Дорошенком (П. Загребельний);

Взяв ведмідь відро із хати Та й чалапає в струмок (М. Стельмах);

Зітхнувши, він підводиться з постелі і тихо чалапає в сіни, а звідти – в комірчину... (В. Речмедін);

З раннього ранку непорушно сидів він на нарах, спустивши довгі худющі ноги, лише іноді неохоче сповзав на долівку, чалапав повільно до дверей туалету (А. Дімаров);

* Образно. Чалапала по землі босими ногами ніч. Погасила всі звуки, залишила в хаті тишу і сум (Ю. Мушкетик);

// Долати велику відстань, рухаючись із зусиллям або повільно.

По двох роках сільської школи опинився [я] в місті. Малими ноженятами кожного дня чалапав з села п'ять кілометрів (і п'ять назад), щоб “учитися” (Мирослав Ірчан);

Коняка невтомно чалапала по всій Євпаторії, інколи викочувала воза навіть далеченько за її околиці (Ю. Збанацький).