чапля
ЧА́ПЛЯ, і, ж.
Болотний дикий перелітний птах родини лелекоподібних з великим дзьобом, довгою шиєю і довгими ногами, який живиться комахами, рибою, земноводними, плазунами та дрібними ссавцями.
Гризунів знищують іноді і чорногузи, мартини, великі сорокопуди і чаплі (з наук. літ.);
Обіч дороги длубається в болоті чапля (Ю. Яновський);
Хто хоч раз бачив граціозну білу чаплю, той її не забуде (з газ.);
* У порівн. Цар цвенькає; А диво-цариця, Мов та чапля меж птахами, Скаче, бадьориться (Т. Шевченко);
Чоловічок витягнув свою шию з горба, як чапля у дощ, і ловив кожне слово (В. Гжицький);
Юля взяла відро і, високо, як чапля, підіймаючи ноги, побрела травищем до ріки (Григорій Тютюнник).
ЧАПЛЯ́, ля́ти, с.
Те саме, що чапленя́.
Словник української мови (СУМ-20)