чапля
ЧА́ПЛЯ, і, ж. Болотний дикий перелітний птах з великим дзьобом, довгою шиєю і довгими ногами, який живиться комахами, рибою, земноводними, плазунами та дрібними ссавцями.
Гризунів знищують іноді і чорногузи, мартини, великі сорокопуди і чаплі (Корисні птахи.., 1950, 49);
Обіч дороги длубається в болоті чапля (Ю. Янов., І, 1958, 228);
*У порівн. Цар цвенькає; А диво-цариця, Мов та чапля меж птахами, Скаче, бадьориться (Шевч., І, 1963, 245);
Чоловічок витягнув свою шию з горба, як чапля у дощ, і ловив кожне слово (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 324);
Юля взяла відро і, високо, як чапля, підіймаючи ноги, побрела травищем до ріки (Тют., Вир, 1964, 232).
Словник української мови (СУМ-11)