чаплиний
ЧАПЛИ́НИЙ, а, е. Прикм. до ча́пля; належний чаплі.
Чаплиних білих пер пучок на шапці квітне,— За кожне не один заплачено дукат (Так одягаються лиш для великих свят!) (Рильський, II, 1955, 224);
Збоку дівчинка побачила навіть худе й незадоволене, сердите обличчя людини з довгим, як чаплиний дзьоб, носом (Ів., Вел. очі, 1956, 16);
// Зробл. з пір’я чаплі.
Словник української мови (СУМ-11)