чаполоч

ЧА́ПОЛОЧ, ЧА́ПОЛОТЬ, і, ж., розм.

Багаторічна трав'яниста рослина родини злакових із довгим повзучим кореневищем, приємним запахом (росте на піщаниках, вирубках і галявинах, у соснових і мішаних лісах; використовується в харчовій промисловості); чаполоч пахуча, або зубрівка.

І знов лилася крізь вузьку шийку бурдюка пекуча горілка, з присмаком м'яти і чаполочі (З. Тулуб);

На луках, у гаях квітують чаполоч, медунка, сон-трава (Л. Дмитерко);

Отаман вибрав місце коло одного єрика, де пісок заріс зеленою листатою чаполоттю та червоним солонцем (І. Нечуй-Левицький);

Стелилася редька [..], а побіля меж, де земля яловіла, нахабно об'являвся луг, виславши наперед мітлицю, пахучу чаполоч, молочай та мишачий горошок (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. чаполоч — ча́полоч іменник жіночого роду трав'яниста рослина  Орфографічний словник української мови
2. чаполоч — -і, ж. Багаторічна трав'яниста злакова рослина; використовується в харчовій промисловості (при виготовленні горілки-зубрівки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чаполоч — ЧА́ПОЛОЧ, і, ж. (Hierochloё R. Br.). Багаторічна трав’яниста злакова рослина; використовується в харчовій промисловості (при виготовленні горілки-зубрівки).  Словник української мови в 11 томах