чаполоч

ЧА́ПОЛОЧ, ЧА́ПОЛОТЬ, і, ж., розм.

Багаторічна трав'яниста рослина родини злакових із довгим повзучим кореневищем, приємним запахом (росте на піщаниках, вирубках і галявинах, у соснових і мішаних лісах; використовується в харчовій промисловості); чаполоч пахуча, або зубрівка.

І знов лилася крізь вузьку шийку бурдюка пекуча горілка, з присмаком м'яти і чаполочі (З. Тулуб);

На луках, у гаях квітують чаполоч, медунка, сон-трава (Л. Дмитерко);

Отаман вибрав місце коло одного єрика, де пісок заріс зеленою листатою чаполоттю та червоним солонцем (І. Нечуй-Левицький);

Стелилася редька [..], а побіля меж, де земля яловіла, нахабно об'являвся луг, виславши наперед мітлицю, пахучу чаполоч, молочай та мишачий горошок (В. Дрозд).