чарчина
ЧАРЧИ́НА, и, ж., розм.
Те саме, що ча́рка 2.
Ямпольський [..] довго не піддавався, пробував протистояти Горбенкові, але нічого з цього не вийшло. В цілому це людина справедлива і чесна, але губить його чарчина (Я. Гримайло);
Всі вони озброєні і вже випили, певне, по добрій чарчині, бо очі в багатьох скаламучені, а обличчя не в міру розчервонілися (А. Шиян);
[Дід:] Дай йому, Наталю, хоч чарчину, а то він чисто задуб (М. Старицький).
◇ (1) Переки́нути чарчи́ну (д) див. перехиля́ти;
(2) Хильну́ти чарчи́ну (д) див. перехиля́ти.
Словник української мови (СУМ-20)