чаруючий
ЧАРУ́ЮЧИЙ, а, е.
Сповнений чарів (у 3 знач.); чарівний (у 2 знач.).
Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха Під владою чаруючої ночі (Леся Українка);
Рухи її легкі і плавні, крізь дитячу незграбність їх вже пробивається та чаруюча грація, яка так і милує око (П. Колесник);
Читав “На воді”. Яка це гарна, чаруюча річ, скільки в ній поезії (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)