чаруючий —
ЧАРУ́ЮЧИЙ, а, е. Сповнений чарів (у 3 знач.); чарівний (у 2 знач.). Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха Під владою чаруючої ночі (Леся Українка); Рухи її легкі і плавні, крізь дитячу незграбність їх вже пробивається та чаруюча грація...
Словник української мови у 20 томах
чаруючий —
чару́ючий 1 дієприкметник від: чарува́ти чару́ючий 2 прикметник чарівний
Орфографічний словник української мови
чаруючий —
-а, -е. 1》 рідко. Дієприкм. акт. теп. ч. до чарувати. 2》 у знач. прикм. Сповнений чарів (у 3 знач.); чарівний (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
чаруючий —
ЧАРУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до чарува́ти. 2. у знач. прикм. Сповнений чарів (у 3 знач.); чарівний (у 2 знач.). Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха Під владою чаруючої ночі (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах