чаруюче

ЧАРУ́ЮЧЕ.

Присл. до чару́ючий 2.

Повітря знищечку лоскоче; Легкий вітрець звіва, Напрочуд пестить, щось шепоче, Чаруюче співа (П. Грабовський).

Значення в інших словниках

1. чаруюче — ЧАРУЮЧЕ – ЧАРУЮЧИ Чаруюче, присл. Повітря знищечку лоскоче; Легкий вітрець звіва, Напрочуд пестить, щось шепоче, Чаруюче співа (переклад П.Грабовського). Чаруючи. Дієприсл. від чарувати. Сяючі погляди, якими Шура осипала Черниша на вогневій, так досі й сяяли на ньому, чаруючи Маковея (О.Гончар).  Літературне слововживання
2. чаруюче — Чару́юче, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)