часом

ЧА́СОМ, присл.

1. Те саме, що і́ноді.

Часом [Палагна] щезала з дому і верталася пізно, червона, розтріпана, п'яна неначе (М. Коцюбинський);

Часом можна висловить пейзажем Те, для чого слів нема людських (М. Рильський);

Тройзіллям у народі часом називають триколірні .. або трилисті .. рослини (з наук. літ.);

– Не співають там .. – поморщився Стефанович. Хоча часом і співають, гарно співають, особливо Русов, Лисенко, і Старицький... Працюють люди (Ю. Хорунжий).

2. Випадково, ненароком.

– Чи ви не п'яні часом, пане хазяїне, бодай ви здорові були? – поспитав він з непевністю в голосі (М. Коцюбинський);

Сафрон з підсвідомим острахом поглянув на вікно попівського будинку: чи не побачив його часом з кімнати начальник штабу (М. Стельмах);

– Вибачайте, у вас часом нема сірників? (О. Кундзич);

Ось тут з гони проїхати вліворуч, а тоді повз верби, що в балочці. Виїхав на шлях, пустив коня бігом, а сам зірко дивився вперед, щоб часом на роз'їзд “їхній” не наткнутися. За півгодини яких спереду замаячили вітряки на горі (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. часом — пр., іноді, інколи, деколи, зрідка, порою, вряди-годи, часами, кол -не-коли, подеколи, ФР. випадково, бува <н. ви часом не лікар?>  Словник синонімів Караванського
2. часом — див. іноді  Словник синонімів Вусика
3. часом — ча́сом прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
4. часом — присл. 1》 Те саме, що іноді. 2》 Випадково, ненароком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. часом — ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О.  Словник синонімів української мови
6. часом — Ча́сом, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. часом — ЧА́СОМ, присл. 1. То саме, що і́ноді. Часом [Палагна] щезала з дому і верталася пізно, червона, розтріпана, п’яна неначе (Коцюб., III, 1956, 342); Часом можна висловить пейзажем Те, для чого слів нема людських (Рильський, Голос. осінь, 1959, 10).  Словник української мови в 11 томах
8. часом — Часом нар. 1) Иногда, порой. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. 2) Въ случаѣ. Часом моєї смерти, щоб ви знали, кого царювать поставить. ЗОЮР. І. 174. Случайно, случается. На руках понесуть тебе, щоб не вдарився часом об камінь. Єв. Мт. IV.  Словник української мови Грінченка