частування
ЧАСТУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. частува́ти 1, 2.
Молодиці зварили вечерю. Семен привів з собою сусіда. Пішла бесіда, частування (М. Коцюбинський);
Щастя наше – дружні учти, Товариське частування... (А. Кримський);
Полтавське громадянство влаштувало триденне частування (Ф. Бурлака);
Виняток становлять росіяни-старообрядці, у них молоді не брали участі у весільному частуванні – вони перебували в окремій кімнаті (з наук.-попул. літ.).
2. Страва та напої, якими пригощають кого-небудь.
Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир із кмином, суха .. “полендвиця” (З. Тулуб);
За столиком, що був складений з ящиків, сиділи югослави й румуни, розклавши на простеленій газеті частування (В. Кучер);
Марія поралася на кухоньці, чистила картоплю, готувала частування (П. Загребельний);
Фінікійці та інші стародавні народи світу окроплювали палубу нового судна кров'ю невильниць .. Пізніше в жертву почали приносити тварин. Потім “хрещення” стало і зовсім безкровним. Відпивали, наприклад, з кубка вино, а решту виливали за борт як частування морським богам (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)