часть
ЧАСТЬ, і, ж., заст.
1. Частина (у 1, 2 знач.).
– А прикмету над моїм скарбом знає побратим. Одну часть оддасть він старій неньці та сестрі; другу одвезе у Київ на братство (П. Куліш);
Були це люди поважні, інтелігентні і працьовиті, що держалися здалека від веселішої часті мешканців міста (О. Кобилянська);
На пероні стояв гомін. З поїзда висипали люди, отовплювали купками, як горобці кинуті шматочки хліба, кондукторів і купками вовтузились по перону, розриваючи їх на часті (В. Винниченко).
2. Адміністративний район міста в дореволюційній Росії; поліцейське управління цього району.
– Це наші купчики загуляли. Що з ними поробиш? Знакомий усе народ. У моїй часті живуть. – Так, так... Кому гульня, а кому служба! (Панас Мирний).
3. розм. Те саме, що части́на 5.
– Ми .. ми .. – пролепетав жалібно один із них, молодший, – ми часть свою догоняєм [догоняємо] (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)