чахкати
ЧА́ХКАТИ, аю, аєш, недок.
1. тільки 3 ос. З шумом випускаючи пари, гази, повітря і т. ін., утворювати уривчасті, короткі, ритмічні звуки (про машини, механізми і т. ін.).
Біліли рейки, і попереду розмірено чахкав паровоз (В. Козаченко);
Із скелі над ним чахкали малі міномети, і він почав туди гукати, махаючи білою хусткою радянським, як він думав, бійцям (О. Гончар);
Десь недалеко чахкав мотор автомобіля (П. Автомонов);
// Утворювати глухий дзвін із шерехом, специфічні відзвуки від тертя по якій-небудь поверхні і т. ін. (про пилки, рубанки тощо).
Біля тартака метушились люди, швидко, із довгим висвистом чахкали пилки, снували підводи (О. Десняк).
2. розм. Видавати шум, характерні звуки, ступаючи по болоту, багну, твані і т. ін.; чавкати.
Ясногорська, важко чахкаючи в хлипкій драговині, пішла (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)