чашник
ЧА́ШНИК, а, ч., іст.
1. Придворний у Росії XVI- XVII ст., який завідував винними погребами й підносив напої до царського столу.
Повно було [при палаці] придворних, ключників.., стольників, чашників, спальників (П. Загребельний);
Ходили келихи та чаші З кипучим пивом та вином .. Їх важно чашники носили, Гостей вітаючи ясних (М. Терещенко, пер. з тв. О. Пушкіна);
// У давньоруській державі – особа при князі, яка завідувала бджільництвом і варінням меду.
2. Чернець, який завідував у монастирі напоями та погребом.
Чашник Межигірського монастиря.
Словник української мови (СУМ-20)