чашник
ча́шник
-а, ч., іст.
1》 Придворний у Росії 16-17 ст., який завідував винними льохами й підносив напої до царського столу.
|| У давній Русі – особа при князі, яка завідувала бджільництвом і варінням меду.
2》 Чернець, який завідував у монастирі напоями та льохом.
Великий тлумачний словник сучасної української мови