чаїтися
ЧАЇ́ТИСЯ, чаю́ся, чаї́шся, недок., розм.
Те саме, що таї́тися.
В діброві ще чаїлась ніч (М. Стельмах);
Її брови звисали чорними грозами над самими повіками. Під ними мигтіли очі, як вода перед бурею, ждучи блискавок, що чаїлися в хмарах (С. Тудор);
За масивними мурами бернардинського монастиря чаїться безліч віковічних таємниць, радощів і скорбот пройдешніх поколінь (з газ.);
Загроза чаїлася не в утраті чималих матеріальних цінностей, а в безпечності, з якою свого часу на дитячому майданчику встановили списаний повітряний лайнер [..] (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)