чвакати
ЧВА́КАТИ, аю, аєш, недок.
1. Те саме, що ча́вкати.
Драглисте багно огидно чвакало під ногами, і кожен крок вимагав затрати страшних фізичних зусиль (Григорій Тютюнник);
Твань, гниловодь чвакає, затягує по коліно... (К. Гордієнко);
За труною йшло трохи людей – чвакали ногами в болоті обмоклі всі й мовчали більш (А. Головко);
Федора саме місила тісто у високій діжі, руки сестри чвакали у схожому на віконну замазку синюватому тісті (Л. Первомайський);
Чвакають лопати, летять вгору шмаття землі (А. Хижняк);
Серед тиші заснулих будинків з сніжними вікнамим тяжко й погрозливо чвакав взвод солдат [солдатів] (В. Винниченко);
// безос.
Під ногами все дужче чвакає, все дно вгинається, наче дихає під ногами Сиваш (О. Гончар);
В калошах уже хлюпало й чвакало; ноги були мокрі до колін; руки .. заклякли (В. Винниченко).
2. Те саме, що ча́вкати 2.
На великих дубах, уложених біля самих сходів на пристань, розташувалась купка полтавців і щось їсть, голосно чвакаючи і поводячи очима на всі боки (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)