чвакати
ЧВА́КАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що ча́вкати.
Драглисте багно огидно чвакало під ногами, і кожен крок вимагав затрати страшних фізичних зусиль (Тют., Вир, 1964, 321);
Твань, гниловодь чвакає, затягує по коліно… (Горд., Дівчина.., 1954, 206);
За труною йшло трохи людей — чвакали ногами в болоті обмоклі всі й мовчали більш (Головко, II, 1957, 207);
Федора саме місила тісто у високій діжі, руки сестри чвакали у схожому на віконну замазку синюватому тісті (Перв., Дикий мед, 1963, 451);
Чвакають лопати, летять вгору шмаття землі (Хижняк, Тамара, 1959, 247);
// безос.
Під ногами все дужче чвакає, все дно вгинається, наче дихає під ногами Сиваш (Гончар, II, 1959, 416).
Словник української мови (СУМ-11)