чвакання
ЧВА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. чва́кати і звуки, утворювані цією дією.
Серед будь-якого безладного гамору і клекоту відрізнить він рипіння коліс і чвакання кінських копит по болотяному шляху (Рибак, Помилка.., 1956, 14);
Коли ледве чутне хлипання стало виразним і перетворилося на голосне чвакання смоків, Курбала спинився (Досв., Вибр., 1959, 194).
Словник української мови (СУМ-11)