чвакнути
ЧВА́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до чва́кати.
Мої ноги то чвакнуть у калюжі, то тріску переломлять (Ле, Вибр., 1939, 188);
Козаки перестали реготати, а Марфа вже як вихор перехопилася через попівський тин. Тільки чвакнуло з того боку опукою впале тіло (Ле, Ю. Кудря, 1956, 221);
Так [Мотря] скрутила сорочку в руках, що вона чвакнула, ніби закричала (Н.-Лев., II, 1956, 286).
Словник української мови (СУМ-11)