чебурек

ЧЕБУРЕ́К, а, ч.

Пиріжок із тонко розкачаного прісного тіста, начинений бараниною (поширений у народів Сходу).

І з мукою бачив Нур'ялі, яка прозора й виснажена стала його Есме та маленький Асам, позбавлений молока й чебурека (З. Тулуб);

Вони обідали у придорожньому ресторані, де покуштували чебуреків (М. Трублаїні);

Вперед, орли! Далеко, далеко, подалі від хати .. Туди, де гори, чинари і шашлики (можна – чебуреки) (А. Крижанівський).

Значення в інших словниках

1. чебурек — чебуре́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. чебурек — -а, ч. Пиріжок із тонко розкачаного прісного тіста, начинений бараниною (поширений у народів Сходу).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чебурек — ЧЕБУРЕ́К, а, ч. Пиріжок з тонко розкачаного прісного тіста, начинений бараниною (поширений у народів Сходу). І з мукою бачив Нур’ялі, яка прозора й виснажена стала його Есме та маленький Асам, позбавлений молока й чебурека (Тулуб, Людолови, I, 1957...  Словник української мови в 11 томах