чебурек

ЧЕБУРЕ́К, а, ч. Пиріжок з тонко розкачаного прісного тіста, начинений бараниною (поширений у народів Сходу).

І з мукою бачив Нур’ялі, яка прозора й виснажена стала його Есме та маленький Асам, позбавлений молока й чебурека (Тулуб, Людолови, I, 1957, 261);

Вони обідали у придорожньому ресторані, де покуштували чебуреків (Трубл., II, 1955, 143).

Значення в інших словниках

1. чебурек — ЧЕБУРЕ́К, а, ч. Пиріжок із тонко розкачаного прісного тіста, начинений бараниною (поширений у народів Сходу). І з мукою бачив Нур'ялі, яка прозора й виснажена стала його Есме та маленький Асам, позбавлений молока й чебурека (З.  Словник української мови у 20 томах
2. чебурек — чебуре́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. чебурек — -а, ч. Пиріжок із тонко розкачаного прісного тіста, начинений бараниною (поширений у народів Сходу).  Великий тлумачний словник сучасної мови