чеканка
ЧЕКА́НКА, и, ж.
1. Виготовлення монет, медальйонів та ін. карбуванням.
На Русі монети власної чеканки з'явилися в Х столітті (з газ.);
Замість звичайного хреста тепер він [панотець] носив хрест із впаяними на краях гривенниками найостаннішої чеканки (В. Стус).
2. с. г. Дія за знач. чека́нити 3.
Чеканку, тобто видалення верхівок зелених пагонів [винограду], провадять у першій половині червня (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)