чеканка
ЧЕКА́НКА, и, ж.
1. Виготовлення монет, медальйонів та ін. карбуванням.
На Русі монети власної чеканки з’явилися у Х столітті (Веч. Київ, 30.ХI 1966, 4).
2. с. г. Дія за знач. чека́нити 3.
Чеканку, тобто видалення верхівок зелених пагонів [винограду], провадять у першій половині червня (Колг. енц., I, 1956, 172).
Словник української мови (СУМ-11)