чеканний
ЧЕКА́ННИЙ, а, е.
1. Признач. для чеканення.
Чеканний молоток у величезній руці, якою, здавалось, можна було залюбки гнути залізо, порівнянно з відбійним, був пір'їнкою (з газ.).
2. Вигот. чеканкою (у 1 знач.).
Чеканна кольчуга.
3. перен. Чіткий, виразний, ретельно опрацьований.
І саме в цих творах [збірка “Плуг”] Тичина виступив як поет-реаліст, майстер чіткого, простого, чеканного вірша (з наук. літ.);
Замість вишуканої абстрактності, що спостерігалась, скажемо, в творі “Число”, появились [у М. Бажана] чеканні, вагомі образи (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)