челядницький
ЧЕЛЯ́ДНИЦЬКИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до челя́дник.
І треба ж було Наталці піти на челядницькі ігрища, влаштовані на зелені свята для панства (С. Добровольський).
2. у знач. ім. челя́дницька, кої, ж. Те саме, що челя́дня.
Крім хати під ґонтом, в якій жила родина господаря, в другому кінці двору тяглася довга землянка. Це була челядницька (П. Панч);
– Зайди в челядницьку, старче, та скажи, щоб дали тобі попоїсти (Ф. Бурлака).
Словник української мови (СУМ-20)