челядницький

ЧЕЛЯ́ДНИЦЬКИЙ, а, е, іст.

1. Прикм. до челя́дник.

І треба ж було Наталці піти на челядницькі ігрища, влаштовані на зелені свята для панства (Добр., Очак. розмир, 1965, 24).

2. у знач. ім. челя́дницька, кої, ж. Те саме, що челя́дня.

Крім хати під гонтом, в якій жила родина господаря, в другому кінці двору тяглася довга землянка. Це була челядницька (Панч, Гомон. Україна, 1954, 222);

— Зайди в челядницьку, старче, та скажи, щоб дали тобі попоїсти (Бурл., О. Вересай, 1959, 99).

Значення в інших словниках

1. челядницький — ЧЕЛЯ́ДНИЦЬКИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до челя́дник. І треба ж було Наталці піти на челядницькі ігрища, влаштовані на зелені свята для панства (С. Добровольський). 2. у знач. ім. челя́дницька, кої, ж. Те саме, що челя́дня.  Словник української мови у 20 томах
2. челядницький — челя́дницький прикметник іст.  Орфографічний словник української мови
3. челядницький — -а, -е, іст. Прикм. до челядник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. челядницький — Челя́дницький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. челядницький — Челядницький, -а, -е Принадлежащій, свойственный слугѣ, работнику.  Словник української мови Грінченка