челядниця
ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до челя́дник 1, 2.
Строк перебування гостей наближався до кінця. З жалем проводила їх сім’я Головатих разом зі своїми челядниками й челядницями (Добр., Очак. розмир, 1965, 102);
Назову я тебе наймичкою або челядницею,— гріх мені буде (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)