челядниця

СЛУЖНИ́ЦЯ (у феодальному та буржуазному суспільстві — жінка, яка прислуговує в домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), СЛУЖЕБКА розм., СЛУ́ЖКА заст., ПРИСЛУ́ГА заст., ПОСЛУ́ГА заст., ДІ́ВКА заст., ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ іст., ПОСЛУГА́ЧКА діал.; ПОКОЇ́ВКА (служниця, яка виконує хатні роботи, крім готування їжі); НА́ЙМИЧКА (жінка, яка наймається на роботу до приватного власника). П'ять десятків служниць метушаться по царських покоях (М. Зеров); Він кидав їй на верх порожні мішки, або щось наказував різким скрипучим голосом, коротко і владно, як пан служебці (М. Коцюбинський); Увійшла низька, кирпата молодиця — служка; ..поприбирала, повимітала і пішла (Панас Мирний); Неля знала, що послушниці.. виконують роботу прислуг (Ірина Вільде); — В мене покоївки-челядниці розпочали ткати здоровий килим (І. Нечуй-Левицький); Ігуменя довідалась, що Лукія була колись покоївкою у графині і взяла дівчину до себе (О. Донченко); — Я наймичка з Ланів, служу там у хазяїв, у Книшів (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. челядниця — ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ, і, ж., іст. Жін. до челя́дник 1, 2. Строк перебування гостей наближався до кінця. З жалем проводила їх сім'я Головатих разом зі своїми челядниками й челядницями (С. Добровольський); Назову я тебе наймичкою або челядницею, – гріх мені буде (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
2. челядниця — челя́дниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. челядниця — -і, іст. Жін. до челядник 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. челядниця — ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до челя́дник 1, 2. Строк перебування гостей наближався до кінця. З жалем проводила їх сім’я Головатих разом зі своїми челядниками й челядницями (Добр., Очак. розмир, 1965, 102); Назову я тебе наймичкою або челядницею,— гріх мені буде (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. челядниця — Челядниця, -ці ж. Служанка, наемная работница. Назову я тебе наймичкою або челядницею, — гріх мені буде. Чуб. V. 847.  Словник української мови Грінченка