челядниця

ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ, і, ж., іст.

Жін. до челя́дник 1, 2.

Строк перебування гостей наближався до кінця. З жалем проводила їх сім'я Головатих разом зі своїми челядниками й челядницями (С. Добровольський);

Назову я тебе наймичкою або челядницею, – гріх мені буде (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. челядниця — челя́дниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. челядниця — -і, іст. Жін. до челядник 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. челядниця — СЛУЖНИ́ЦЯ (у феодальному та буржуазному суспільстві — жінка, яка прислуговує в домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), СЛУЖЕБКА розм., СЛУ́ЖКА заст., ПРИСЛУ́ГА заст., ПОСЛУ́ГА заст., ДІ́ВКА заст., ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ іст., ПОСЛУГА́ЧКА діал.  Словник синонімів української мови
4. челядниця — ЧЕЛЯ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до челя́дник 1, 2. Строк перебування гостей наближався до кінця. З жалем проводила їх сім’я Головатих разом зі своїми челядниками й челядницями (Добр., Очак. розмир, 1965, 102); Назову я тебе наймичкою або челядницею,— гріх мені буде (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. челядниця — Челядниця, -ці ж. Служанка, наемная работница. Назову я тебе наймичкою або челядницею, — гріх мені буде. Чуб. V. 847.  Словник української мови Грінченка