чемність
ЧЕ́МНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. че́мний.
Поводилися вони між собою з підкресленою добросусідською чемністю (Іван Ле);
Звичаї чемності не дозволяли їй втручатися до розмов старших, але все, про що йшлося між ними, вона чутливо приймала до серця. (О. Гончар);
З чемності хазяї не докучали Маркові запитаннями, хоч розпитати про місто, про новини, про особисте Маркове життя неабияк цікавилися (І. Кириленко);
Він знає, як дратує часом натовп його підкреслена інтелігентна чемність (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)