чемність
ЧЕ́МНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. че́мний.
Поводилися вони між собою з підкресленою добросусідською чемністю (Ле, Ю. Кудря, 1956, 83);
Звичаї чемності не дозволяли їй втручатися до розмов старших, але все, про що йшлося між ними, вона чутливо приймала до серця.. (Гончар, І, 1954, 462);
З чемності хазяї не докучали Маркові запитаннями, хоч розпитати про місто, про новини, про особисте Маркове життя неабияк цікавилися (Кир., Вибр., 1960, 331).
Словник української мови (СУМ-11)