чень
ЧЕНЬ, част., діал.
Може, може ж, може-таки.
А як, мільйонів куплений сльозами, День світла, щастя й волі засвітає, То чень в новім, великім людськім храмі Хтось добрим словом і мене згадає (І. Франко);
Коли зустрів і коли впізнав Віту на роздоріжжі подумав: “Відведу, віддам Турові, чень знадобиться” (Б. Харчук);
Більшою прив'язаністю до своєї мовно-етнічної території позначені форми чень (значення частки може
ж), коби (якби, хоч-би), щоби (щоб), ци (чи), най (хай) (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)