чепа

ЧЕ́ПА¹, и, ж., діал.

Предмет на дні річки чи ставка, за який може зачепитися сітка чи вудочка, наприклад, корінь.

Туди не закидай невода, там чепа (Сл. Б. Грінченка);

Підсік, значить, смикнув, – і згадав чорта: за корч зачепилося. Дід не любив на воді чорта згадувати, лайнув мене за те, що я його згадав, та й питає: “Чого не тягнеш?” “Чепа, – кажу, – корч!” (Остап Вишня).

ЧЕ́ПА², и, ж., жарг.

Головний убір.

За два місяці ти матимеш такі шкари, бобочку, кліфт, кальоса й чепу, що й на Матроса плюнеш (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. чепа — -и, ж., діал. Щось таке на дні водоймища, за що може зачепитися вудка чи рибальська сіть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. чепа — Чепа, -пи ж. Предметъ на днѣ рѣки или пруда, за который зацѣпиться можетъ сѣть, удочка, — напр. корень, столбъ. Туди не закидай невода, там чепа. Днѣпръ.  Словник української мови Грінченка