чепурненький
ЧЕПУРНЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до чепурни́й.
В чепурненькій, заставленій снопиками пашні і зілля комірчині Сергій Олексієнко навчав свого молодшого брата підривної справи (М. Стельмах);
На собачу брехню вибігла з хати .. молодиця – низенька, чепурненька (Панас Мирний);
Кругом столу сидять чужі хлопчики, такі чепурненькі, причісані [причесані], мов паненята; сидять і щось пишуть (С. Васильченко);
Кімната була малесенька, чепурненька, з чисто вимазаною долівкою (В. Винниченко);
– Вибачте! – випурхнула молоденька, гарненька, білявенька, чепурненька офіціантка (А. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)