чепурненький
ЧЕПУРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до чепурни́й.
В чепурненькій, заставленій снопиками пашні і зілля комірчині Сергій Олексієнко навчав свого молодшого брата підривної справи (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 602);
На собачу брехню вибігла з хати.. молодиця — низенька, чепурненька (Мирний, II, 1954, 166);
Кругом столу сидять чужі хлопчики, такі чепурненькі, причісані, мов паненята; сидять і щось пишуть (Вас., І, 1959, 96).
◊ Чепурне́нький, як мазни́чка див. мазни́чка.
Словник української мови (СУМ-11)