чепурненько
ЧЕПУРНЕ́НЬКО.
Присл. до чепурне́нький.
Чепурненько в хаті. Над ліжками шпалери рябіють, з сосни гілочки зеленіють, – закрашають стіни чорні, немазані (А. Тесленко);
У світлицю вступила стара бабуся, одягнена чепурненько в білу сорочку, в чорну спідницю з червоними квіточками і зав'язана чорною хусткою (І. Нечуй-Левицький);
Узяв [хлопець] з полиці книжку, чепурненько розправив її, розгорнув, зложив перед собою руки й став читати вголос (С. Васильченко);
– А ти ж там дивись – чепурненько оріть (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)