чепуріння

ЧЕПУРІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. чепури́ти, чепури́тися.

Дух охайності, чепуріння опанував її цілком – і вона товклась по цілих днях: двічі побілила хату знадвору і всередині, щодня підмазувала комин та підводила червоним глеєм припічок (М. Коцюбинський);

“Хазяїн” щоночі ганяв Козакова по “язика”.. Не до шику було, не до чепуріння (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. чепуріння — чепурі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. чепуріння — -я, с. Дія за знач. чепурити, чепуритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чепуріння — ЧЕПУРІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. чепури́ти, чепури́тися. Дух охайності, чепуріння опанував її цілком — і вона товклась по цілих днях: двічі побілила хату знадвору і всередині, щодня підмазувала комин та підводила червоним глеєм припічок (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах