червонити
ЧЕРВОНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., що
Робити щось червоним, забарвлювати в червоний колір.
Кров темними плямами виступає на штанях, червонить йому чорні великі руки (М. Стельмах);
Рум'янець виразно червонив йому [Андрієві] щоки й наче цвів під золотим пухом (В. Винниченко);
// Кидати червоний відсвіт на щось.
Сонечко стоїть низько на заході й червонить своїм світлом гарячим спечений степ (Леся Українка);
Опускається сонце, червонить за вікном корпуси машинно-ремонтної станції... (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)