червінець
ЧЕРВІ́НЕЦЬ, нця, ч.
1. іст. Загальна назва іноземних золотих монет, що були в обігу в Росії до царя Петра І;
// Золота монета вартістю два карбованці (в розмовному вжитку також п'ять, десять карбованців), що карбувалася в дореволюційній Росії, починаючи з XVIII ст.
Жалування дали червінцями, карбованцями та мідними п'ятаками (І. Нечуй-Левицький);
[Федора:] Не п'єте, не курите, до ладу не з'їсте – все ті карбованці та червінці складаєте (С. Васильченко);
– Ай, славна монета! Ай, добра монета, – говорив він, вертячи червінець і пробуючи його на зубах (О. Довженко);
* Образно. В поля з пахучої долоні червінці осінь просіва... А десь біжать залізні коні і пахне холодом трава... (В. Сосюра);
Упаду, упаду в розпуці на роси. За серпневим баштаном не легіт горить – то бреде по ланах у задумі осінь, то в червінцях загрузли бори (М. Хвильовий);
* У порівн. На шлях вилетіла бричка; з-під дзвінких копит червінцями розкочувалися рясні вогники (М. Стельмах).
2. іст. Грошовий кредитний білет вартістю десять карбованців, що був у обігу в СРСР з 1922 по 1947 р.
У 1922 р. була здійснена грошова реформа. Вийшли нові грошові знаки – червінці, забезпечені золотом (з наук. літ.);
// іст., розм. Десять карбованців.
– Позичте, дядьку Лук'яне, червінця до завтрього, з процентом поверну!.. (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)