червчик
ЧЕ́РВЧИК, а, ч.
1. Дрібна щитівка, що паразитує на стеблах, гілках, стовбурах дерев, живлячись рослинними соками.
До однаковокрилих належать цикади, попелиці, медяниці, червчики; всі однаковокрилі живляться рослинними соками (з наук. літ.);
Різні види червчиків пошкоджують яблуню, грушу, сливу, черешню, вишню, смородину, аґрус, малину тощо (з наук. літ.).
2. діал. Рослина родини розових; розтопир; перстач сріблястий.
Ой уродив червчик зернистий (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)