1. Словник української мови у 20 томах

червчик

ЧЕ́РВЧИК, а, ч.

1. Дрібна щитівка, що паразитує на стеблах, гілках, стовбурах дерев, живлячись рослинними соками.

До однаковокрилих належать цикади, попелиці, медяниці, червчики; всі однаковокрилі живляться рослинними соками (з наук. літ.);

Різні види червчиків пошкоджують яблуню, грушу, сливу, черешню, вишню, смородину, аґрус, малину тощо (з наук. літ.).

2. діал. Рослина родини розових; розтопир; перстач сріблястий.

Ой уродив червчик зернистий (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. червчик — че́рвчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. червчик — -а, ч. Дрібна щитівка, що паразитує на стеблах, гілках, стовбурах дерев, живлячись рослинними соками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. червчик — ЧЕ́РВЧИК, а, ч. Дрібна щитівка, що паразитує на стеблах, гілках, стовбурах дерев, живлячись рослинними соками. До однаковокрилих належать цикади, попелиці, медяниці, червчики; всі однаковокрилі живляться рослинними соками (Шкідн. поля.. Словник української мови в 11 томах
  4. червчик — Червчик, -ка м. = червець 2, 5. Ой уродив червчик зернистий. МУЕ. І. 161. Словник української мови Грінченка