червчик
ЧЕ́РВЧИК, а, ч. Дрібна щитівка, що паразитує на стеблах, гілках, стовбурах дерев, живлячись рослинними соками.
До однаковокрилих належать цикади, попелиці, медяниці, червчики; всі однаковокрилі живляться рослинними соками (Шкідн. поля.., 1949, 26);
Різні види червчиків пошкоджують яблуню, грушу, сливу, черешню, вишню, смородину, агрус, малину тощо (Шкідн. поля.., 1949, 39).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- червчик — ЧЕ́РВЧИК, а, ч. 1. Дрібна щитівка, що паразитує на стеблах, гілках, стовбурах дерев, живлячись рослинними соками. До однаковокрилих належать цикади, попелиці, медяниці, червчики; всі однаковокрилі живляться рослинними соками (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- червчик — че́рвчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- червчик — -а, ч. Дрібна щитівка, що паразитує на стеблах, гілках, стовбурах дерев, живлячись рослинними соками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- червчик — Червчик, -ка м. = червець 2, 5. Ой уродив червчик зернистий. МУЕ. І. 161. Словник української мови Грінченка