червінчик
ЧЕРВІ́НЧИК, а, ч.
Пестл. до черві́нець.
[Писар:] Не велик, кажуть, червінчик, та дорогий! (М. Кропивницький);
Маруся, притихнувши, слухала, як багата удова, злакомившися на червонії червінчики та на пишні убірчики, силою-неволею віддавала дочку свою, одиначку, за Янчика, великого розбійника (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)