череватий
ЧЕРЕВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Який має велике черево (у 1 знач.).
Наче уві сні з'явився Іннин батько – череватий, з дзеркально відшліфованою лисиною (В. Речмедін);
На Проході у канавах блищала вода .. Ліниво помахували хвостиками схожі на океанських китів череваті пуголовки (Ю. Збанацький).
2. перен. Який має дуже випуклі, круглясті боки; широкий і присадкуватий в основі (про предмети).
Хата осунулась.., черевата піч потріскалась, – диміла, куріла (Панас Мирний);
Перед однією коморою стояла бричка .. зелена, черевата (А. Свидницький);
Суліман метнувся, налив з череватої пляшки якоїсь червонавої рідини (Ірина Вільде);
Рябе телятко .. гайсає по ясно-зеленій оболоні довкола Якима, що смолив перевернутого догори череватим днищем човна (В. Дрозд).
3. тільки ж. р, ким і без дод., розм. Вагітна.
На котру з молодиць не глянь, – коли не з дитиною біля пазухи, то – черевата (А. Головко);
Чим баба виновата [винна], що дівка черевата (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)