черевань
ЧЕРЕВА́НЬ, я́, ч., розм.
Людина з великим черевом (перев. чоловічої статі); надто гладка людина; пузань.
Незабаром прийшов якийсь пан-черевань, і стали вони удвох із панією радитись (Марко Вовчок);
А Гриць як влип поглядом у череваня, так і не міг відірватись: він здавався йому найбагатшим серед усіх панів (С. Добровольський);
За ним ішов черевань у беберянах, брови як повсть, очі іскрами, ніс гей вежа, з чолом водно (К. Гриневичева).
Словник української мови (СУМ-20)