черевань
ЧЕРЕВА́НЬ, я́, ч., розм. Людина з великим черевом (перев. чоловічої статі); надто гладка людина.
Незабаром прийшов якийсь пан-черевань, і стали вони удвох із панією радитись (Вовчок, I, 1955, 262);
А Гриць як влип поглядом у череваня, так і не міг відірватись: він здавався йому найбагатшим серед усіх панів (Добр., Ол. солдатики, 1961, 7).
Словник української мови (СУМ-11)