черкнутися
ЧЕРКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., об кого – що, кого, чого, з ким – чим.
Однокр. до черка́тися 1.
Врешті черкнулась криця об кремінь, спалахнула на мент іскра (М. Коцюбинський);
Нараз попід стіною черкнувся сірник, зайнявся віхоть соломи (С. Журахович);
Сонце черкнулося .. рухливого плеса (М. Стельмах);
Поки човен черкнувся дном об піщаний берег, Петро розповів про все, що приберігав для брата (Д. Бедзик);
Літак, мов птах, черкнувсь землі крилом (Л. Дмитерко);
Онися вийшла на ґанок і трохи не черкнулась головою об стелю (І. Нечуй-Левицький);
Незабаром розмова їх перейшла на другі речі, черкнулася других, інших, не земських діл (Панас Мирний);
// Донестися до органу слуху.
Щось чуже та нерідне черкнулося її [Христі] уха, щось гірке та холодне обняло усю душу (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)