чернецтво

ЧЕРНЕ́ЦТВО, а, с.

1. Аскетичний спосіб життя ченця, черниці; перебування в ченцях, черницях.

Не переставав [Флавіан] грати комедії: хрестився, зітхав і при всіх запитаннях та розмовах старався якнайбільше мовчати, щоб не виявити, як мало він тямить у святім письмі, в чернецтві і в самій християнській вірі (І. Франко);

– Нема в мене й хисту до цього, та й потягу не маю до чернецтва (І. Нечуй-Левицький).

2. збірн. Те саме, що чо́рне духівни́цтво; ченці.

Православне духовенство, в тому числі і чернецтво, не було цілком однорідним. Нижчі верстви його стояли ближче до міської бідноти, а вище духовенство, навпаки, було тісно зв'язане з міською знаттю (з наук. літ.);

1 липня 1888 року розпочав Роман Шептицький свій новіціат у Добромильському монастирі. В чернецтві прийняв ім'я Андрей (із журн.).

Значення в інших словниках

1. чернецтво — Те саме, що духівництво чорне  Словник церковно-обрядової термінології
2. чернецтво — черне́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. чернецтво — -а, с. 1》 Спосіб життя ченця, черниці; перебування в ченцях, черницях. 2》 збірн. Ченці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чернецтво — Черне́цтво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. чернецтво — ЧЕРНЕ́ЦТВО, а, с. 1. Спосіб життя ченця, черниці; перебування в ченцях, черницях. Не переставав [Флавіан] грати комедії: хрестився, зітхав і при всіх запитаннях та розмовах старався якнайбільше мовчати, щоб не виявити...  Словник української мови в 11 томах
6. чернецтво — Чернецтво, -ва с. 1) Монашество. 2) соб. монахи. К. ПС. 119.  Словник української мови Грінченка